word image
Aufsatz

3.448 / ~21 sternsternsternsternstern Klaus S. . 2018
<
>
Download

Aufsatz
Linguistik

Polytechnic University of the Philippines

3rd year

Klaus S. ©
8.00

0.32 Mb
sternsternsternsternstern
ID# 76616







22


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Факультет лінгвістики

Кафедра теорії, практики та перекладу англійської мови


Реферат

з дисципліни «Історія англійської мови»

на тему: Розвиток і піднесення Лондонського діалекту
і відбір діалектних варіантів


Роботу виконав:

студент групи ЛА-61

факультету лінгвістики

Шульженко Дмитро

Перевірила:


Київ 2018

Зміст


ВСТУП 4

2. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛОНДОНСЬКОГО ДІАЛЕКУ КОКНІ 9

3. ДІАЛЕКТ ESTUARY ENGLISH ТА ЙОГО ВПЛИВ НА НОРМАТИВНУ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ 12

4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПОШИРЕННЯ MULTICULTURAL LONDON ENGLISH 14

ВИСНОВКИ 16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 18


Вступ…………………………………….………………………………… 3

1. Історичні аспекти розвитку та піднесення лондонського діалекту……………………………………………… 4

2. Характерні особливості лондонського діалеку кокні……………………………………………………………………………8

3. Діалект estuaryenglish та його вплив на нормативну англійську мову……………….………………………………………….11

4. Особливості та поширення multicultural london english……………………………………………………………………… .13

Висновки…………………………………………………………………… 14

Список використаних джерел……………………………………….17

Додатки……………………………………………………………………… 19


A language is a dialect that has an army and a navy

Max Weinreich

ВСТУП

Найбільш поширеною мовою у світі за кількістю людей, що нею розмовляють після китайської є англійська мова. Вона належить до германської гілки індоєвропейської родини мов та є державною, або другою державною у 45 країнах світу. Більше мільярда людей вивчає англійську мову, однак відвідуючи Лондон, вони можуть не зрозуміти певні слова чи висловлювання.

У групі діалектів англійської мови лондонський діалект займає особливе місце. Адже діалект кожної країни є невід’ємною частиною мови та відображає культуру, своєрідність та побут населення. Актуальність даної роботи полягає в необхідності дослідження особливостей лондонського діалекту для кращого розуміння англійської мови в цілому як мови міжнародного спілкування. Лінгвістична значущість проблеми зумовили вибір такої теми роботи:"Розвиток і піднесення Лондонського діалекту і відбір діалектних варіантів".

Метою роботи є дослідження особливостей появи, становлення та розвитку лондонського діалекту та його діалектних варіантів.

Об’єктом дослідження є лондонський діалект, а предметом є його особливості.

Мета роботи обумовила такі завдання: 1. Дослідити історію появи та розвитку лондонського діалекту 2. Проаналізувати його місце серед інших діалектів англійської мови 3. Вивчити його діалектні варіанти та їхні особливості.


  1. ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТА ПІДНЕСЕННЯЛОНДОНСЬКОГО ДІАЛЕКТУ

Слово “діалект” походить від грецького dialektos що означає розмову, говір та є різновидом мови, що вживається як засіб спілкування на обмеженій території та характеризується відносною єдністю його особливостей. Великобританія не є однорідною державою, адо її складу входять: Англія, Шотландія, Північна Ірландія та Уельс.

Історично, давньоанглійська мова складалася з різноманітних діалектів, котрі поширились на території Британії завдяки давньогерманським племенам саксів, англів, ютів та фризів, котрі туди переселились у VVI століттях з континенту. Існувала складна взаємодія між давньогерманськими племінними діалектами, котрі були принесені до Британії, населеної кельтськими племенами (бритами та галами), та англійської народності. Це все, у свою чергу, призвело до появи територіальних діалектів на старій племінній основі.

Download



Склалось так, що у ХІ-ХІІ столітті в Англії співіснувало три мови, а саме англійська, англо-французька (або англо-нормандска)та латинь. Корінне населення розмовляло на англійських діалектах, котрі були рівноправні між собою. Однак у якості державної мови у той період англійська не застосовувалась, а використовувалась англо-французька. Латинь же була мовою церкви та науки. Однак внаслідок асиміляції нормандської частини населення, англійська мова все більше поширюється, поступово замінюючи французьку. Першим державним документом, котрий був написаний англійською мовою, була Прокламація Генріха ХІІІ (звернення до жителів Лондона), датована 1258 роком. Цей державний акт був написаний саме на лондонському діалекті. Наступним етапом у розвитку мови було те, що у 1362 році король Едуард III звернувся до парламенту англійською мовою. З цього часу встановлено звичай промовляти тронну промову англійською” [8, С.220]. Також в 1362 роцілондонські купціподали петицію про ведення судочинства англійською, котра була схвалена. Разом з цим, у школах навчання починає вестись англійською та вона вперше починає звучати в парламенті. Так, з 1363 року англійська мова вживається в парламентських дебатах.

А вже до кінця XIV століття англійська мова остаточно стає державною. Скасування в 1477 році французької мови як мови шкільного навчання остаточно закріпило перемогу англійської мови над французькою. З цього часу помітним є зміна співвідношення діалектів між собою, аособливогозначення набуває лондонський.

Різноманітні економічні та суспільно-політичні обставини у Англії XII-XIII століття сприяли перетворенню Лондона на великий культурний та економічний центр Англії, політичне значення якого безперервно зростало. Він стає осередком торгівлі та ремісничого виробництва та починає притягувати населення з різних районів країни.У цей період лондонський діалект має риси різних діалектів, однак його основою і по теперішній час є східно-центральний діалект. Також він має багато південно-західних рис, а найменше на нього вплинув західно-центральний діалект.

Таким чином, у Лондоні у XIII столітті створився особливий лондонський діалект, котрий був покладений у основу англійської національної мови. О.В. Холоденко зазнечає, що культурно-економічне підґрунтя зробило лондонський діалект основою, на щаблі якого стала розвиватися англійська національна мова[8, С.222].

У XIVстолітті лондонський діалект представлений у творах А. Деві, Дж. Гауера, Дж. Чосера та Дж. Вікліфа.

Зокрема поширенню письмової форми лондонського діалекту сприяли твори відомого англійського поета Дж. Чосера, котрі переписувались у багатьох екземплярах та поширювались по всій країні. Деякі дослідники XIX століття надзвичайно високо розцінювали роль цього поета у створенні англійської національної мови та стверджували, що Чосер вперше об’єднав у єдине ціле різні елементи, що і дало початок національній мові. Однак, пізніші дослідження показують, що він лише в майстерно використав лондонський діалект, а не створив його.

XV століття позначилося великими змінами у державному устрої Англії. Війни Червоної і Білої Троянди (1455-1485) призвели до встановлення абсолютної монархії династії Тюдорів,що сприяло централізації влади та відділенню державної мови від діалектів, котрі перейшли у стан безписемних діалекттів або усних говірок.

Питання щодо поширення англійської мови у церковній та науковій сферах було вирішене королем Генріхом VIII, котрий почав насаджувати протестантство. Передумовою цьому була його суперечка із папою Климентом VII, а сама реформація в Англії відбувалася мирно. Внаслідок цього було перекладено на англійську всі церковні тексти, а богослужіння почали проводити англійською.

До XVI століття лондонський діалект посів особливе місце та став основою національної мови, а саме складання національної мови закінчилося до кінця XVI століття.

В кінці XVI-го на початку XVII століття починається викладання рідної мови в школах, що зумовлює необхідність вироблення універсальних мовних норм. “Перші граматики англійської мови будувалися за зразком латинських; зокрема, перші граматисти орієнтувалися на латинську граматику. Серед них можна назвати імена У. Буллокара, Б. Джонсона, Ч. Джонсона, Ч. Батлера, Дж.Уолліса та ін.” [5, С.65]

Протягом XVI століття латинська мова була повністю витіснена з усіх сфер її функціонування, а значна частина її термінології була запозичена. Так, серед 20-ти тисяч найбільш уживаних англійських слів близько 10400 – це слова латинського походження.

У другій половині XVIII століття граматисти, маючи на меті «вдосконалити» мову, встановлюють певні правила, заборони та рекомендації.

У 1758 році Р. Лаут видає книгу Короткий всуп до англійської граматики(«A short introduction to English Grammar»). А у 1761 році виходить книга Прістлі Основи англійської граматики.

У 1795 році виданий перший підручник – «Англійська граматика» Ліндлі Мюррея, котрий став основоположним у граматиці англійської мови. Ця книга мала величезний авторитет, та багато поколінь використовували її при навчанні в ХІХ.

Універсальний етимологічний словник” 1721 року, складений Н.Бейлі, був першим тлумачним словником.

Однак найбільш визначною подією в історії словників була публікація у 1755 році Великого Оксфордського Словника Семюеля Джонсона (ADictionaryoftheEnglishLanguage, inwhichthewordsareducedfromtheiroriginalsandillustratedintheirdifferentsignificationbyexamplesfromthebestwriters”), котрий став універсальним довідником для письменників XIX століття.

Таким чином, у кінці XVIII – на початку XIX століття була повністю сформована норма національно-літературної мови.

У сучасному світі умови розвитку англійської мови значно змінилися. Вона поширилась в різних місцях земної кулі. Також зросла кількість людей, які говорять цією мовою” [6, 91 с.].

Сучасній англійській мові притаманна відсутність статичних норм, також постійно з’являються неологізми, а деякі слова відходять у минуле. Найбільш популярними є різні діалекти та говірки, у яких відрізняються не лише вимова слів на фонетичному рівні, але й присутні абсолютно різні слова, що позначають одне і те ж поняття.

М.Ю. Нікітюк зазначає, що “однією з основних особливостей сучасних англійських територіальних діалектів (як і діалектів інших мов) є їх консерватизм. Ті чи інші відхилення від літературного стандарту обумовлені в своїй більшості не еволюцією, а саме відсутністю еволюції: у діалектах зберігаються багато мовних явищ різних періодів історії мови, а також різного роду іншомовні нашарування – скандинавські, норманські та інші [4].

Однак, крім приналежності до певної території діалект також може бути пов’язаним і з соціально-професійною приналежністю людей. Наприклад, професійні діалекти – різновид соціального діалекту, котрий об’єднує людей однієї професії або ж одного роду занять; жаргони являють собою діалекти, яким характерно використання специфічної, експресивної лексики, заміна синонімами слів загального вжитку, а також використання фразеології, інколи жаргонам властиві особливості вимови.

2. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛОНДОНСЬКОГО ДІАЛЕКУ КОКНІ

Найбільш раннім варіантом лондонського діалекту є діалект кокні. Він найбільш поширений серед нижчого соціального прошарку людей та асоціюється із східною частиною Лондона, котра на відміну від західної, вважається не зовсім благополучною.

Кокні був видуманий, як кодова мова, для того, щоб розмовляти на виду у поліції, а вони нічого не могли зрозуміти. Його винайшли злочинці Лондону, щоб ускладнити розуміння своєї мови.

Характерним є особлива вимова, неправильність мови та рифмований сленг. Так, замість самого слова використовувались фрази, котрі рифмуються з ним. Наприклад, слово "stairs” ставало “applesandpears”, замість “phone” використовували фразу “dogandbone”, а замість “word” – “dickybird”.

OxfordDictionary дає визначення слову “cockney” як слабкий, нещасний мешканець міста (atown-dwellerregardedasaffectedorpuny). Найімовірніше назва діалекту походить від цього визначення. Він є найстарішим діалектом та виник у XVII столітті.

У кінці XVII століття, справжнім кокні позначається людина, котра народилася під звуки дзвонів церкви святої Марії-ле-Бау, Чіпсайд. Таким чином, назва “сockney” означає не лише діалект, а й самих жителів певної частини Лондона. East Enders, тобто жителі східної частини міста, це переважно представники робочого класу, а назву кокні не вважають образливою, а навіть пишаються нею.

На початку ХХ століття кокні поширюється далеко за межі традиційних кордонів Іст-Енда, як у інших частинах Лондона, так і у сусідніх округах. В 1938 році В. Метьюз писав, що діалект сучасний діалект кокні є різноманітним внаслідок багатьох причин, а зокрема, через те, що Лондон є занадто великим, а населення занадто змішане для будь-якої єдиної системи вимови, а освіта надала багато модифікацій та навіть характерні звуки.

О.П. Єфімова зазначає, що сучасний сленг кокні, котрий розробляється сьогодні, прагне рифмувати слова з іменами знаменитостей а відомих людей:AlCaponetelephone, AlanMinterprinter, CalvinKleinwine, ConanDoyleboil, CondoleezzaRiceprice, BarackObamafarmer (charmer, pyjamas), BradPittfit, BritneySpearsears(beers, tears), BruceLeekey, GeorgeBushmush, JackieChanplan (can). [2, С.195].

Також О.П. Єфімова стверджує, що більшість лексичних одиниць, котрі використовують сучасні кокні, не мають історичного характеру, а використовуються у якості гри мови.

Так, наприклад, типовою фразою для кокні є Loafofbread, що дослівно означає буханку хліба, однак насправді у діалекті кокні означає голову. Фраза "Rarelyusinghisloafofbread"
позначає людину, котра зовсім втратила голову. Однак, у розмові, слово-рима може пропускатись, наприклад носії лондонського діалекту скажуть: Herarelyuseshisloaf.

Словосполучення "rabbitandpork" означає talk (говорити), хоча часто звучить лише як "rabbit". А
applesandpairs
(або просто apples) означає
stairs (сходи).

Для кокні характерним є й певні фонетичні особливості. Наприклад, звуки [θ] та [ð], які на письмі передаются як буквосполучення th замінюється, відповідно, на [f] та [v].

Також для кокні властивим є пропускання звуку [h] на початку слова.наприклад, home вимовляється як ‘ome, а hole – ‘ole. Яущо звукові [l], передує голосний, тоді він замінюється на [w]. Таким чином, замість tall[tɔːl] виходить [tɔːw], а замість silk — [sɪwk]. Звук [eɪ] (як у слові rain) замінюється на [aɪ]: stain [steɪn] вимовляється як [staɪn], say [seɪ] – [sai], day [deɪ] – [dai].

У кокні використовується “aint” замість“isnt” або “amnot”.

Завдяки телешоу та серіалам діалект кокні у теперішній час стає досить популярним.

У становленні кокні як окремого діалекту важливу роль відіграла й інтонація. Так, звуки кокні, на відміну від інших лондонських діалектів є більш глибокими та навіть різкими.

Отже, феномен кокні полягає в тому, що для спілкування використовується певний код, котрий замінює звичайне слово цілою або скороченою формою відомої фрази або висловлювання, котра римується з цим словом. Кокні вважається родзинкою Лондона та є темою для жартів. Існують навіть банкомати, котрі використовують цей діалект. Так, наприклад, клієнтам для початку потрібно ввести “Гекльберрі Фінна” (“HuckleberryFinn” означає PIN, пін-код), після чого подивитись баланс на “Чарлі Шині” (“CharlieSheen” = screen, екран) або ж вибрати, скільки “сосисок з пюре” їм потрібно (“sausageandmash” = cash, готівка), потім дані про запит відправляются до “баку” (“tank” = bank, банк).


3. ДІАЛЕКТESTUARYENGLISH ТА ЙОГО ВПЛИВ НА НОРМАТИВНУ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ

У 1984 році англійський лінгвіст Девід Роузварн перше заявив про появу нового діалекту з особливими фонетичними та маркованими характеристиками, якому він дав назву Estuary English. Роузварн відмітив, що молоде покоління Великобританії намагаючись відрізнятися від старшого покоління з їх упередженнями, надає перевагу Estuary English (EE).

EstuaryEnglish зародився у басейні річки Темза та являється сумішшю простого кокні та престижної англійської мови. Він є безкласовою, неформальною англійською мовою, популярним у Лондоні, південному Ессексі та у північному Кенті.

Представники EstuaryEnglish також ковтають голосні, а звук [l] часто замінюють на [w]. Слово mouth вимовляють якк “mouf”, а слово anything як “anythink”. Також замість “thankyou” вони кажуть “cheers!”, а друг (friend) у них “mate”. Для цього діалекту характерним є також вокалізація [l], котра подібна за звучанням до [w], наприклад, milkbottle вимовляється як miwk [mıok] bottoo, а football як foo'baw, well – [weo]. Також особливістю є скасування звуку [t] (замість quitenice звучить [kwai' nais]). EstuaryEnglish на сьогоднійшній день є основним типом лондонського діалекту. Його використовують як відомі політики, спортсмени та ведучі різноманітних телепрограм, так і молодший син Англійської Королеви – принц Едвард. Також на ньому говорила у неофіційній обстановці принцеса Діана, а зараз його використовують також принц Гаррі.

Існує думка, що EstuaryEnglish є противагою британській нормативній вимові
(ReceivedPronunciation, (RP)), а молоді англійці віддають перевагу саме цьому акценту. [1, С.9] У зв’язку з демократизацією суспільства стало непрестижно розмовляти дуже правильною англійською, а в деяких випадках перехід на ReceivedPronunciation (RP) також розцінюється як спроба дистанціюватися від співрозмовника. Все це призвело до поширення та популяризації EstuaryEnglish далеко за межі Лондона.


4. ОСОБЛИВОСТІ ТА ПОШИРЕННЯ MULTICULTURAL LONDON ENGLISH

Джейсон Теелінг вважає, що загроза нормативні англійській вимові (ReceivedPronunciation) почалася з 1980-х років у формі Estuary English. А сучасна і, можливо, більш потужна атака відбувається у формі багатокультурної лондонської англійської мови MulticulturalLondonEnglish (MLE) [11]. Він являє собою діалект певного соціального класу.Ним користуються переважно молоді люди робітничого класу в багатокультурних кварталах Лондона та його околицях. Цей діалект виник в кінці ХХ століття. Окремі його елементи поширились по всій південній Англії.

Дослідження показують, що протягом 30 років MulticulturalLondonEnglish замінить кокні. [10].

Цьому діалекту характерна є специфічна та унікальна вимова та певні граматичні особливості. Наприклад, дієслово “tobe” в минулому часі відмінюється за правилами правильних дієслів; форма was стає єдиною для всіх стверджувальних речень, а were not - для всіх негативних. Таким чином виходять форми I was, you was, he was та I were not, you were not, he were not.Також, MulticulturalLondonEnglish має свій словниковий запас: My boy– найкращийдруг; Safe – висловлювання схвалення, також використовується як прощання; More better – порівняльна ступінь, замість better; Yard – дім; Endz – район; Fit – привабливий та інші.

Також особливістюMulticulturalLondonEnglish є:

  1. This is + Speaker та далі пряма мова. Наприклад:

  • This is me “I’m from east London”;

  • This is my mum “What are you doing? I was in the queue before you”

  1. Why.for в питаннях:

  • IsaidWhyyousearchingmejacketfor?

Крім того, що характерні особливості вимови набувають іноземці, самі корінні носії англійської мови також поступово пристосовуються до нових тенденцій.

Отже, англійська мова пройшла дуже довгий шлях розвитку і склалася внаслідок різноманітних історичних процесів, а сам лондонський діалект увібрав в себе риси різних діалектів, однак його основною діалектною базою і до цього часу залишається східно-центральний діалект. Звернення до жителів Лондона Генріха ХІІІ 1258 року є першим державним документом, котрий був написаний англійською мовою, зокрема на лондонському діалекті.

Перетворенню Лондона на великий культурний та економічний центр Англії сприяли різноманітні економічні та суспільно-політичні чинники, що у свою чергу призвело до поширення лондонського діалекту далеко за межі самого міста.А сам лондонський діалект, котрийсформувався у XIII столітті, був покладений в основу англійської національної мови. У XIVстолітті лондонський діалект представлений у творах А. Деві, Дж. Гауера, Дж. Чосера та Дж. Вікліфа.

Питання щодо поширення англійської мови у церковній та науковій сферах було вирішене королем Генріхом VIII, котрий почав насаджувати протестантство.


| | | | |
Tausche dein Hausarbeiten